Прощальний лист Габріеля Гарсіа Маркеса.
Ще кілька років тому важко хворий на рак лімфатичних залоз великий колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес звернувся до читачів із прощальним листом.
Сьогодні, коли світ втратив цю Людину з великої літери, пішла у небуття ціла епоха.
І, незалежно від того, належить лист руці маестро, чи це фікція, звернення лишається більш ніж актуальним.
Лист до самого себеЯкби на одну мить Бог забув, що я всього лиш ганчіркова маріонетка, і подарував би мені клаптик життя, я би тоді, напевне, не казав все, що думаю, але точно би думав, що кажу. Я би цінив речі, не за їхню вартість, а за їх значення. Я би спав менше, більше би мріяв, розуміючи, що кожну хвилину, коли ми заплющуємо очі, ми втрачаємо шістдесят секунд світла. Я би йшов, поки решта стоять, не спав би, поки інші сплять. Я би слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався чудесним смаком шоколадного морозива.
Якби Бог наділив мене ще однією миттю життя, я би вдягався скромніше, валявся б на сонці, підставивши теплим промінцям не лише моє тіло, а й душу. Господи, якби у мене було серце, я би написав усю свою ненависть на льоді і чекав поки вигляне сонце. Я би полив слізьми троянди, щоб відчути біль їх шипів і яскраво-червоний поцілунок їх пелюстків…
Господи, якби у мене ще залишався шматочок життя, я би не провів ні одного дня, не сказавши людям, яких я люблю, що я їх люблю. Я би переконав кожну дорогу мені людину в моїй любові і жив би закоханий в любов. Я би пояснив тим, хто помилково вважає, що перестає закохуватись, коли старіє, що вони старіють, коли перестають закохуватись!
Дитині я би подарував крила, але дозволив би їй самій навчитися літати. Людей похилого віку я би переконав у тому, що смерть приходить не зі старістю, а із забуттям. Я стільки всього навчився від вас, люди, я зрозумів, що кожен хоче жити на вершині гори, не здогадуючись, що справжнє щастя очікує їх при спуску. Я зрозумів, що з того моменту, коли вперше новонароджене немовля стисне в своєму маленькому кулачку палець батька, воно його більше ніколи не відпустить. Я зрозумів, що одна людина має право дивитися на іншу з висоти лише тоді, коли вона допомагає їй піднятися. Є стільки речей, котрих я б міг ще навчитися у вас, люди, але насправді вони навряд чи стануть у пригоді, тому що напакувавши усім цим свою скриню, я помираю. Завжди говори те, що відчуваєш, і роби те, що думаєш.
Якби я знав, що сьогодні я в останній раз бачу тебе сплячою, я би міцно обійняв тебе і молився б Богу, щоби він зробив мене твоїм ангелом-охоронцем. Якби я знав, що сьогодні бачу востаннє, як ти виходиш із дверей, я би пригорнув, поцілував би тебе і покликав би знову, щоби дати тобі більше. Якби я знав, що чую твій голос востаннє, я би записав на плівку все, що ти скажеш, щоби слухати це ще і ще, безкінечно. Якби я знав, що це останні хвилини, коли я бачу тебе, я би сказав: «Я кохаю тебе», - і не передбачував, дурень, що тобі це і так відомо. Завжди є завтра, і життя дає нам ще одну можливість, щоб все виправити, але якщо я помиляюсь і сьогодні це все, що нам залишилось, я би хотів сказати тобі, як сильно я тебе кохаю, і що ніколи тебе не забуду. Ні юнак, ні старець не може бути впевненим, що для нього наступить завтра.
Сьогодні, можливо, останній раз, коли ти бачиш тих, кого любиш. Тому не чекай чогось, зроби це сьогодні, адже якщо завтра не прийде ніколи, ти будеш жалкувати про той день, коли у тебе не знайшлося часу для однієї посмішки, одних обіймів, одного поцілунку, і коли ти був занадто зайнятим, щоби виконати останнє бажання.
Підтримуй близьких тобі людей, шепочи їм на вухо, як вони тобі потрібні, люби їх і поводься з ними обережно, знайди час для того, щоби сказати: «мені шкода», «пробач мене, будь ласка» і «дякую», і всі ті слова кохання, які ти знаєш. Ніхто не запам’ятає тебе за твої думки.
Проси у Господа мудрості та сили, щоб говорити про те, що відчуваєш. Покажи твоїм друзям, наскільки вони важливі для тебе. Якщо ти не скажеш це сьогодні, завтра буде таким же, як вчора. І якщо ти цього не зробиш ніколи, ніщо не буде мати значення. Втілюй свої мрії. Цей момент настав…
R.I.P.
Прощальний лист Габріеля Гарсіа Маркеса.
Ще кілька років тому важко хворий на рак лімфатичних залоз великий колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес звернувся до читачів із прощальним листом.
Сьогодні, коли світ втратив цю Людину з великої літери, пішла у небуття ціла епоха.
І, незалежно від того, належить лист руці маестро, чи це фікція, звернення лишається більш ніж актуальним.
Лист до самого себе
Ще кілька років тому важко хворий на рак лімфатичних залоз великий колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес звернувся до читачів із прощальним листом.
Сьогодні, коли світ втратив цю Людину з великої літери, пішла у небуття ціла епоха.
І, незалежно від того, належить лист руці маестро, чи це фікція, звернення лишається більш ніж актуальним.
Лист до самого себе