Ми так і не навчились
казати тобі просте банальне «спасибі».
Сором зводить судомами обриси вилиць,
перша літера тремтить на язиці, але.
«Але» ставить крапку у спробі, не залишаючи права на вибір.

Ми так і не змогли переступити гордість,
це ж насправді так непосильно легко.
Тиша впала на совість прощальним акордом,
якщо доля дає тобі натяк – роби що завгодно,
тільки не нехтуй.

Ми так і не дотримались обіцянок,
тих перших мрійливих істин,
які досі живуть у записниках, щоденниках,
блогах чи просто на зім’ятому аркуші у шухляді.
Ми забули про перли слів, зібраних у намисто оповідань,
романів, новел.
Ми ніколи не зможемо відкрити в собі щось неповторне, нове
без заповідей, які залишили на полицях Маяковський, Кітс, Ремарк чи Герцен.
Ми так і не спромоглись вберегти тих, у кого замість тіла суцільне серце.

Леона Вишневська - Порожній дім
leona-v.com
vk.com/leona_vushnevska
www.youtube.com/user/LeonaVushnevska