Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
я виправдовую небо
я виправдовую зорі
я виправдовую сонце
я виправдовую страх

то є суцільна мука
бачити як ти страждаєш
то безперечно зрада:
безліч твоїх зневаг

не відпускай мене, пташко,
кажуть, що разом легше
не перетни кордони
безмежності почуттів

самотнім віднині важко
відчула подібне вперше
і знову схрещую пальці,
щоб вкотре не відлетів

я виправдовую небо
я виправдовую сонце
я виправдовую дійсність
і як не дивно - тебе
на згадку лишаю дотик
тривогу і порожнечу

та погляд,
який окрім тебе
ніхто вже не забере

@темы: поэзия, (с), Ксения Чеканова